За якої умови людина перестане шкодити природі?
І вітер ласкавий,
І довгії трави,
У квіти обарвлений день.
О світе зелений,
Для тебе у мене
Багато-багато пісень.
В. Сосюра
Природа…Велике творіння Боже, колиска, втілення краси й добра. Віками людина розвивалася, розумнішала, училася користуватися дарами навколишнього середовища.
Могутні ліси, горді гори, яскраві краєвиди, безмежні степи, сонце чи місяць у небі, меридіани зірок, біле сяйво Чумацького Шляху – все це творить необмежену красу природи.
Ліси – зелені легені планети, які дарують нам свіже, цілюще повітря. Широкі поля годують нас, на луках і степах пасуться тварини, що дають нам молоко, шкіру і вовну.
Людина перетворила природу на свою служницю, намагаючись силою взяти ії скарби. Вона перестане шкодити ій тільки тоді, коли зрозуміє, шо стане невід’ємною частиною природи, що, шкодуючи ій, вона робить гірше собі. Який же це великий гріх не шанувати, не берегти все, що оточує нас! Якби людина досягла гармонії, була в злагоді з довкіллям, то була б щасливою й здоровою.
Якби кожний житель нашої планети прислухався до того, про що щебечуть маленькі пташки, про що шепоче вітер, стогнуть моря й річки, про що розповідають кольори пелюстків квіточок і листя дерев, про що кажуть великі очі наших менших браттів, звірів і комах, про що попереджають стихійні лиха –то, мабуть, перестала б шкодити природі.
Так у житті сталося, що моє сучасне покоління отримало у спадок екологічно хворе навколишнє середовище… Але необхідно жити в ньому повноцінним життям і робити все, щоб залишити в спадок своїм дітям більш благополучну ситуацію на планеті - Земля.
